Реформування системи пенсійного забезпечення має починатися з покращення економічної і управлінської діяльності.

По-перше, слід навести порядок із виплатою зарплати. Несплата або невчасна сплата зарплати зумовлює зменшення надходжень внесків до Пенсійного фонду або їх затримку.

По-друге, необхідно ліквідувати практику «зарплати у конвертах». Легалізація тіньової зарплати, приблизно, вдвічі збільшить внески підприємств і установ до Пенсійного фонду.

По-третє, варто поступово збільшувати розмір зарплат вітчизняних працівників до європейського і світового рівня, шляхом збільшення частки зарплати у вартості кінцевого продукту або послуги. Зростання розмірів зарплати автоматично потягне за собою збільшення надходжень до Пенсійного фонду.

По-четверте, в основу пенсійної реформи має бути покладено заміну управління Пенсійним фондом, монополізоване нині державою, на тристороннє – держава-роботодавці-профспілки.  Це посилить контроль та збільшить відповідальність сторін, як у процесі наповнення Пенсійного фонду, так і у процесі розподілу та використання його коштів, стане основною перепоною для корупції у цій сфері. Оскільки до виходу на пенсію доживають лише 25-30% чоловіків, при тому що відрахування до Пенсійного фонду здійснюють 70-75% чоловічого населення, у Пенсійного фонду щорічно має залишатися значно більше коштів, ніж декларується. Тому перехід до тристороннього управління Пенсійним фондом є вкрай необхідним.

По-п’яте, пенсійна реформа має базуватися на принципі накопичувального пенсійного страхування. Запровадження такого принципу має створити систему, за якої кожна людина, яка працює і сплачує внески до Пенсійного фонду буде впевнена, що вони йдуть не у загальний котел, до якого їй немає доступу, а особисто на неї. Це дасть можливість кожному контролювати стан своїх накопичень, а у разі передчасної смерті, ці накопичення не пропадуть, а перейдуть у спадок дітям чи внукам.

По-шосте, в основу пенсійної реформи має бути покладено принцип відмови від прогресивної шкали оподаткування на регресивну – чим більший фонд зарплати на підприємстві, тим меншим податком на пенсійне забезпечення він обкладається. Це спонукатиме роботодавців сплачувати зарплату легально, а внески до Пенсійного фонду – повністю і своєчасно.

По-сьоме, слід привести до єдиного знаменника більшість різновидів пенсії, ліквідувати спецпенсії, які дозволяють одержувати пенсію, наприклад, вже після 12 років стажу, а також зрівняти більшість пенсій за розмірами коефіцієнту нарахування. Практика, коли певні категорії пенсіонерів одержують пенсію розміром 90% колишнього посадового окладу, а інші – 35% чи менше, має бути ліквідована. Оскільки у сучасному суспільстві повністю усунути спецпенсії неможливо, слід узаконити прогресивну шкалу нарахування відповідних пенсійних внесків. Це означає, що працівник, який претендує на одержання спецпенсії повинен впродовж усього терміну роботи сплачувати значно більші пенсійні внески, ніж люди, які орієнтуються на звичайну пенсію. Така система наповнення фондів спецпенсій усуне нинішню систему вирішення цієї проблеми за рахунок інших платників пенсійного збору.

Заступник голови Національного форуму профспілок України